Небесне військо поповнюється славними, мужніми, найкращими…

Демидівщина у скорботі схилилася на коліна, зустріла та провела в останню дорогу військовослужбовця, жителя села Вовковиї Андрія КОВПАНЬКА.

Старший солдат, водій Андрій КОВПАНЬКО вже багато років як залишив мирне життя, бо покликав обов’язок чоловіка, громадянина, воїна – боронити рідну землю. За ці роки пройшов безліч випробувань. І, на жаль, повернувся додому... На щиті...

Сльози, відчай, адже не такою мала бути зустріч батька, чоловіка, брата... Дуже боляче усвідомлювати, що молоде життя обірвалось в розквіті сил. Скільки доброго і світлого могло бути в нього попереду, але… Йому назавжди 29...

Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної людини. Та нехай добрий, світлий спомин про мужнього Захисника стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться в пам’яті рідних, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав його, любив і шанував.
Герої не вмирають, вони навічно вписують своє ім'я в історію боротьби українського народу.

Сумуємо та низько схиляємо голови в скорботі!

Вічна пам’ять тобі, Герою!