Фото без опису

Протягом останнього року в Україні спостерігається погіршення епідемічної ситуації щодо захворюваності на гострі кишкові інфекції (ГКІ) та вірусний гепатит А (ВГА), у 2022 році зареєстровано близько 70 тис. хворих на гострі кишкові інфекції та близько 2 тис. на вірусний гепатит А. 

Однією з причин погіршення санітарно-епідемічної ситуації в країні, окрім бойових дій, може служити неналежна якість питної води, незадовільний стан систем питного водопостачання, систем водовідведення, забруднення поверхневих та підземних вод. 

Джерелом питного водопостачання в більшості населених пунктів є колодязі. 

  • При влаштуванні шахтних колодязів необхідно дотримуватись таких  вимог:

     1. Ізолювати  колодязь  від  проникнення  поверхневого  стоку (дощових і талих вод).

   2. Влаштування стінок колодязя проводити переважно монолітним залізобетоном,  бетонними або залізобетонними кільцями,  а  за  їх відсутності  -  керамікою,  цеглою,  каменем  або деревом.  Стінки колодязя повинні бути щільними, без шпарин.

      3. Каміння для влаштування стінок  колодязя  повинно  бути  з міцних стійких порід та укладатись на цементний розчин.
     4. У  разі  використання дерев'яних зрубів слід застосовувати колоди завтовшки не менше ніж 0,25 м, прямі, без глибоких шпарин і червоточин,  не  уражені грибком,  витримані (заготовлені не менше ніж за 5 - 6 місяців  до  їх  використання).  При  цьому  перевагу необхідно надавати таким породам дерева,  як модрина, вільха, в'яз чи берест, але можна застосовувати також дуб і сосну (дуб та сосна з  початку  експлуатації  можуть  надавати воді присмак та запах). Вінця надводної частини зрубу можна  робити  з  колод  або  брусів сосни або ялини.

       5. Підводну  частину  стінок колодязя потрібно заглиблювати у водоносний горизонт не більше ніж на один метр  для  кращого  його розкриття та збільшення шару води. При слабкому водоносному потоці необхідно розширити зруб колодязя у нижній частині.

       6. У  разі  влаштування  колодязя  в  галькових,  гравелистих ґрунтах  або у скельних породах,  що обвалюються,  дно колодязя не закріплюють,  а у стінках водоприймальної  частини  передбачаються створи  діаметром  15  -  30 мм,  розташовані у шахматному порядку через 0,2 -  0,3  м  (дірчатий  фільтр)  для  надходження  води  в
колодязь.

        У разі влаштування колодязя у піщаних  ґрунтах  на  його  дні влаштовують  зворотний піщано-гравійний фільтр (із декількох шарів ретельно відмитого піску та гравію з укладанням у  нижній  частині фільтра дрібних  фракцій  0,1  -  1,0 мм,  у верхній - великих 2 - 10 мм,  при цьому товщина кожного шару  0,1  -  0,15  м,  загальна товщина  -  0,4  -  0,5  м)  або фільтр з пінобетону,  а в стінках водоприймальної  частини  колодязя  також  влаштовують  фільтри  з пінобетону.

         У разі влаштування колодязя у  відкритих  котловинах  на  дні колодязя влаштовують гравійні фільтри.
      7. Для  опущення  в  колодязь  людини  з метою його чистки та ремонту в  стінки  колодязя  необхідно  вставити  металеві  скоби, розміщені у шахматному порядку на відстані 0,3 м одна від одної.
      8. Наземна   частина   колодязя  (оголовок),  призначена  для захисту шахти від забруднення  та  спостереження  за  водозабором, влаштовується  не  менш  як на 0,8 м вище поверхні землі.  З метою захисту від засмічення оголовок повинен щільно закриватись кришкою з металу чи дерева або мати залізобетонне перекриття з люком, який також закривається кришкою.  Зверху  оголовка  влаштовують  дашок, навіс або оголовок вміщують у будку.

   {Абзац  другий  пункту  8  виключено  на  підставі  Наказу Міністерства охорони здоров'я N 505 (z1043-11) від 15.08.2011}
       9. Для підйому води із  колодязя  слід  застосовувати  насоси (краще  електрозанурювальні).  Зливна  труба  насоса  повинна мати гачок для підвішування відра.  У  разі  неможливості  застосування насоса  допускається  обладнання  колодязя  коловоротом  або міцно прикріпленим "журавлем" з відром для загального користування.

        Біля колодязя слід влаштовувати підставку для відер,  навколо споруди повинні бути огорожа (радіусом не менше 2  м)  з  воротами (хвірткою) та стежка із твердим покриттям (від воріт до колодязя).
    10. Для захисту колодязя від забруднення поверхневими стоками слід влаштовувати перехоплюючі канави,  які  відводять  стоки  від колодязя,  навколо  колодязя  необхідно  робити  "замок"  із гарно замішаної та  пошарово  утрамбованої  глини  чи  масного  суглинку (глибиною  2  м  і  шириною  1  м)  або  бетонувати (асфальтувати) майданчик радіусом не менше ніж 2 м на основі  з  щебеню  товщиною 15 - 20 см та з ухилом від колодязя.

    Навколо колодязя,  розміщеного  у   водопроникаючих   ґрунтах (піски,   піщано-гравійні,  піщано-галькові)  з  невеликим  (2  м) покриттям  супіску,  суглинків,  необхідно  цементувати  майданчикрадіусом не менше ніж 2 м та з ухилом від колодязя.

                              ВИМОГИ до влаштування трубчастих колодязів (свердловин)
 

      1. За своєю будовою трубчастий колодязь є  свердловиною,  яка обладнана  водяним  фільтром,  водопіднімальною  трубою і насосом. Якщо ґрунт,  в якому будують колодязь,  дуже слабкий  або  глибина колодязя велика, свердловину необхідно укріпити обсадними трубами. Трубчасті колодязі бувають неглибокі та  глибокі.  Підйом  води  з трубчастого   колодязя   здійснюється  за  допомогою  ручного  або електричного насоса.
      2. Оголовок трубчастого колодязя повинен бути  вище  поверхні землі на 0,8 - 1,0 м та герметично закритим,  мати кожух та зливну з гаком для відра.  Навколо  оголовка  колодязя  влаштовують відмостки,  водовідведення та глиняний "замок",  а також підставку для відер, як і для шахтного колодязя.
    3. Неглибокі трубчасті  колодязі  (абіссінські)  можуть  бути індивідуального   та   громадського   користування.  Їх  необхідно влаштовувати на ділянках,  де рівень залягання  ґрунтових  вод  не дуже глибокий - до 7 - 9 м.  Такий колодязь є більш захищеним, ніж шахтний.

 Глибокі трубчасті  колодязі  зазвичай  слід  використовувати, якщо глибина залягання водоносного шару перевищує 9 м.   

                              ВИМОГИ щодо санації шахтних колодязів

     Санацію за   епідемічними    показниками    розпочинають    з дезінфекції  підводної  частини  колодязя  об'ємним способом.  Для цього визначають об'єм води в колодязі  і  розраховують  необхідну кількість хлорного вапна чи кальцію гіпохлориту за формулою

                       P = (E · C · 100)/H,

     де: P - кількість хлорного вапна чи кальцію гіпохлориту (г);

     E - об'єм води в колодязі (куб.м);

     C -  задана  концентрація  активного  хлору  у  воді колодязя (100 - 150 г/куб.м),  достатня для  дезінфекції  стінок  зрубу  та гравійного фільтра на дні;

     100 - постійний числовий коефіцієнт;

     H -  вміст  активного  хлору  в  хлорному  вапні чи в кальції гіпохлориту (%).

     Якщо вода  у  колодязі  холодна  (+4  град.C  -  +6  град.C), кількість хлорвмісного препарату для дезінфекції колодязя об'ємним способом збільшують вдвічі.

     Розрахункову кількість дезінфекційного  засобу  розчиняють  у невеликій   кількості   води,   налитої   у  відро,  до  отримання рівномірної  суміші,  освітлюють  відстоюванням  і  виливають  цей розчин у колодязь. Воду у колодязі добре перемішують протягом 15 - 20 хв.  жердинами чи частим опусканням  та  підніманням  відра  на тросі. Потім  колодязь  закривають  кришкою  і  залишають на 1,5 - 2 години.

     Після попередньої дезінфекції із колодязя повністю відкачують воду насосом  чи  відрами.  Перед  тим  як  людина  спускається  у колодязь, перевіряють, чи не накопичився там СО , для чого у відрі на дно колодязя опускають запалену свічку.  Якщо  вона  гасне,  то працювати  можна  тільки  в  ізолювальному  засобі індивідуального захисту органів дихання.

     Потім проводять  чистку  дна  від  мулу,  бруду,  сміття   та випадкових предметів.  Стінки колодязя чистять механічним способом від забруднень та обростання і  у  разі  необхідності  ремонтують. Вибраний  з  колодязя  бруд  та мул поміщають у яму на відстані не менше 20 м від колодязя на глибину 0,5 м,  заливають 10%  розчином хлорного вапна чи 5% розчином гіпохлориту кальцію та закопують.

     Для остаточної дезінфекції поверхню стінок колодязя  зрошують з гідропульта  5%  розчином хлорного вапна чи 3%  розчином кальцію гіпохлориту з  розрахунку  0,5  куб.дм  на  1  кв.м  площі  стінок колодязя.  Потім  чекають,  доки  колодязь  наповниться  водою  до звичайного рівня,  після чого дезінфікують підводну  його  частину об'ємним способом  із  розрахунку  100 - 150 мг активного хлору на 1 л води в колодязі протягом 6 - 8  год.  Після  закінчення  цього часу  беруть  пробу  води  із  колодязя та перевіряють її на вміст залишкового хлору або перевіряють пробу на запах. Якщо запах хлору
відсутній,  додають  1/4  чи  1/3 частину від початкової кількості препарату і залишають ще на 3 -  4  год.  Після  цього  відбирають пробу    води    і    направляють    її   до   закладу   державної санітарно-епідеміологічної  служби  для  проведення   лабораторних досліджень (не менше трьох досліджень через кожні 24 години).

     Дезінфекцію колодязя  з  профілактичною  метою  починають   з визначення об'єму води в колодязі. Потім повністю відкачують воду, чистять  та  ремонтують  колодязь,  дезінфікують  поверхню  стінок колодязя  методом  зрошення,  очікують,  поки колодязь наповниться водою, і дезінфікують підводну частину об'ємним способом.