Афганістан-мій біль, моя пекуча рана

  • 614

Афганістан-мій біль, моя пекуча рана

15 лютого 2019року минає 30 –та річниця з дня виведення радянських військ з Афганістанута вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

Війна. Чужа. Неждана. Непотрібна.

Геройство. Біль. Дочаснасивина.

Прокляття чаша випита до дна.

Жорстокатиша. Вибухоподібна.

Війна! Війна! Війна!

Афганськавійнабрудна, неоголошена… Та хіба війни бувають чистими? Будь-яка несе смерть, каліцтва, вдягає в жалобу тисячі сердець, материнських сердець.

Свій інтернаціональний обов’язок виконувало 160 тисяч солдат, понад 40 тисяч з них – українці. Кожен четвертий із нагороджених на афганській війні – українець.

Нині в Україні живе 150 тисяч колишніх воїнів-афганців. Воїни-афганці тримаються один за одного, бути людиною для людини – для них головне.

14 лютого у Рудківському ліцеї був проведений виховний захід «Афганістан – мійбіль, моя пекуча рана», учнями 7 класу ,класним керівником Петрик І.В. та вчителем історії –Макарчук Р.М.

Метою заходу було нагадати учням про історичні події афганської війни,виховувати шану та повагу до воїнів- інтернаціолістів, до трагічних сторінок нашої історії, через поезію пісню донести до їхніх сердець, що війна –це безумство…

Ключовими словами виховного заходу став заклик до миру і злагоди.

Скільки років щасливої тиші,

Та вривається голос в ефір,

Що благає. Нагадує. Кличе:

Захистіть, збережіть, люди мир!